1. Повстання під керівництвом Марка Жмайла. Куруківська угода

Незважаючи на дієву допомогу полякам у боротьбі проти турків, зокрема у битві під Хотином, конфлікт між козацтвом і шляхтою східних воєводств Речі Посполитої тривав. Велика кількість козаків із числа селян і містян мала, як того вимагав уряд, повернутися під владу панів і міських корпорацій. Не бажаючи для себе старого життя, багато з них вирушали на Запорозьку Січ. Там, зокрема, давали вихід своєму невдоволенню участю в морських походах на турецькі фортеці. Дії козаків усупереч польсько-турецьким угодам, як і те, що козаки вважали себе чимось на зразок держави в державі, зміцнювало в уряді Речі Посполитої антикозацькі настрої. Тому новий козацький виступ був лише питанням часу.

Утілити на практиці політику «твердої руки» щодо козацтва було доручено коронному гетьману Станіславу Конецпольському, який мав величезні маєтки в Україні. Улітку 1625 р. 8-тисячне коронне військо вирушило на приборкання козацтва, а йому назустріч із Запорозької Січі вийшло 6-тисячне козацьке військо на чолі з Марком Жмайлом, обраним гетьманом. Дорогою до козаків приєднувалися селяни й містяни. Після кількох запеклих боїв на Черкащині у вересні 1625 р. відбулася вирішальна битва біля Курукового озера (поблизу нинішнього м. Кременчука). Серйозні втрати з обох боків змусили сторони до переговорів, результатом яких стала Куруківська угода. Сам Жмайло з частиною козаків не визнав умов угоди і подався на Запорожжя. Подальша його доля невідома.

Схилившись до компромісу з поляками, козацька старшина передала гетьманську владу прихильникові угоди із шляхтою Михайлові Дорошенку, який і підписав Куруківську угоду. Відповідно до її положень усіх учасників повстання було амністовано, реєстр збільшувався до 6 тис. Інші повстанці (а це ще близько 40 тис. осіб), які залишилися поза реєстром, повинні були повернутися під владу панів. Реєстровцям підвищено щорічну платню, особливо старшині, і виділено королівські землі. Крім того, тисяча реєстровців повинна була постійно знаходитися на Січі, щоб не допускати сюди селян-утікачів. У свою чергу, козаки зобов’язалися не втручатися в релігійні справи, припинити морські походи і не вступати у зносини з іноземними державами.

Визначте причини і схарактеризуйте перебіг козацького повстання під керівництвом Марка Жмайла. Якими були умови Куруків -ської угоди 1625 р.?

2. Повстання під керівництвом

Тараса Федоровича (Трясила). Переяславська угода

Гетьман Михайло Дорошенко скористався Куруківською угодою для організаційного зміцнення козацтва. Він запровадив полково-сотенний устрій: було створено шість полків (з осередками в Чигирині, Каневі, Корсуні, Білій Церкві, Переяславі й Черкасах), які поділялися на сотні. Цивільна і військова влада на місцях належала старшинам, а загальне управління здійснював гетьман із канцелярією. Гетьмана (старшого) згідно з Куруківською угодою обирали козаки, але затверджував король. Реєстрове козацтво розбудовувалося окремо від Запорозької Січі, яка хоч формально підпорядковувалася гетьману, але фактично зберігала автономію. У цей період на Січі організаційно оформлюється нереєстрове козацьке Військо Запорозьке Низове.

Низове козацтво - осередок українського козацтва за Дніпровими порогами, центром якого була Запорозька Січ. З-поміж козаків почало виокремлюватися на початку XVII ст. у зв’язку із зростанням чисельності козацтва та його виразним поділом на реєстрове і нереєстрове. Нереєстровців дедалі частіше називали «запорожцями», «низовцями», «низовим козацтвом», тоді як реєстровці перетворювалися на городових козаків. Однак бар’єру між запорожцями і городовими козаками до середини XVII ст. фактично не було. Через Запорожжя проходили чи не всі козаки, а на зиму там залишалася невелика сторожа. Інші поверталися на волость, де мали сім’ї й оселі. З часом поняття Низу, крім географічного, здобуло ще культурний сенс - як простір безпосереднього контакту з «чужим світом». За словами філософа й історика Мирослава Поповича, «Січ знаходилась “за порогом” свого, освяченого і окультуреного віками, господарськи й духовно освоєного простору».

Однак укладений у 1625 р. польсько-козацький мир не міг тривати довго. Він поглибив протиріччя між привілейованими реєстровими і низовими козаками, залишив під владою панів селян - основну масу повсталих. Тому-то після загибелі Дорошенка в 1628 р. (під час переходу козацького війська від Перекопу до Бахчисарая, столиці Кримського ханства, коли прямував на допомогу ханові в його боротьбі за владу на півострові) на Січі стався новий соціальний вибух проти спроб підпорядкувати низове козацтво. Запорожці обрали гетьманом Тараса Федоровича (Трясила), вихідця з козацької родини з Чигирина. На чолі 10-тисячного війська він у 1630 р. рушив на Правобережжя.

Похід козацького війська відбувався під гаслами здобуття козацьких воль-ностей, захисту православ’я. Біля Корсуня до запорожців приєдналися містяни і більшість реєстровців, які охороняли місто. Проти повстанців на чолі коронного війська і частини реєстровців виступив Конецпольський. Аби згуртувати сили, Трясило перейшов на Лівобережжя. Результат повстання вирішили запеклі тритижневі бої під Переяславом у травні 1630 р. І хоча козаки мали кількісну перевагу (30 тис. проти 12), і здобули кілька перемог, зокрема зуміли знищити так звану золоту роту - особисту охорону коронного гетьмана з півтори сотні родовитих шляхтичів, повстання не мало продовження.

Події козацько-селянського повстання під керівництвом Тараса Федоровича (Трясила) описав Тарас Шевченко в поемі «Тарасова ніч» (1838 р.), а Володимир Сосюра - у романі у віршах «Тарас Трясило» (1925 р.). У Шевченка це був перший твір, у якому він звернувся до поетичного осмислення історичного минулого України. Поет представив народне розуміння минулого як героїчної доби козацької вольниці, протиставив його кріпосницьким порядкам першої половини ХІХ ст. Сосюра своє бачення образу Трясила також намагався підпорядкувати подіям, сучасником яких був. Отож, поети зверталися до теми козацького повстання передусім для осмислення власної епохи.

На пропозицію Конецпольського козацька старшина погодилася припинити війну. Згідно з Переяславським договором 1630 р. козацький реєстр збільшувався до 8 тис., козаки отримали право самим обирати собі гетьмана. В іншому цей договір підтверджував умови Куруківської угоди. Тарас Федорович не визнав домовленостей старшини з поляками. Із загоном повстанців він відійшов на Запорожжя, а звідти - до р. Дон. Документальні свідчення про подальшу долю Трясила не збереглися. Цілком можливо, що він брав участь у наступних великих повстаннях, які охопили Подніпров’я в 1637-1638 рр.

Визначте причини і схарактеризуйте перебіг козацького повстання під керівництвом Тараса Федоровича (Трясила). Якими були умови Переяславської угоди 1630 р.?

3. Повстання 1637-1638 рр.

«Ординація Війська Запорозького»

Військові досягнення козаків, а також їхній зв’язок з культурно-релігійними осередками, давали змогу нарощувати політичну силу і висувати вимоги до Речі Посполитої. По суті, козаки домагалися шляхетського статусу якщо не для всієї армії, то принаймні для старшини. Як ніколи гостро це питання постало в 1630-х роках. Однак спроба козаків взяти участь у виборах короля в 1632 р. (це право належало лише шляхті) зустріла категоричну відмову. Утім був і важливий здобуток - «Пункти для заспокоєння коронних і Великого князівства Литовського обивателів руського народу, які сповідують грецьку релігію». Цей законодавчий акт, який офіційно визнавав і відновлював у правах православну церкву, був ухвалений на тому-таки елекційному (що вибирав короля) сеймі 1632 р. і підтверджений новим королем Владиславом IV на коронаційному сеймі 1633 р. Згідно з «Пунктами», за православними визнавалася Києво-Печерська лавра, свобода богослужіння, право займати міські уряди, споруджувати та відбудовувати церкви, шпиталі, школи і друкарні, об’єднуватися в церковні братства.

Однак ситуація не заспокоїлася. Коловорот зі спроб примирення і збройних конфліктів уже не міг зупинитися. Сила козацтва зростала, але й Річ Посполита була на вершині своєї могутності. За умовами польсько-московського Деу-

лінського перемир’я (1618 р.) і Поляновського миру (1634 р.) до Речі Посполитої відійшла Смоленщина і Чернігово-Сіверщина. У 1635 р. на цій території було створено Чернігівське воєводство. Військово-політичну атмосферу ж Подніпров’я дедалі більше визначало нереєстрове запорозьке козацтво, центром якого була в той час Базавлуцька Січ. Рік 1635 пройшов під знаком козацького виступу під керівництвом Івана Сулими, зокрема здобуття штурмом Кодацької фортеці і знищення гарнізону коронного війська. У 1637 р. всю територію Подніпров’я і Лівобережжя охопило повстання під керівництвом Павла Бута (Павлюка). Повстанці оволоділи Черкасами, однак у битві поблизу с. Кумейки зазнали поразки від коронного війська. У 1638 р. повстанців очолив Дмитро Гуня, який знайшов підтримку в реєстровців на чолі з Яковом Острянином. На той раз осередком повстання стала Полтавщина. Найчастіше в лавах повстанців лунали гасла про боротьбу з польсько-шляхетським гнітом.

Кодацька фортеця, яку в 1635 р. захопили запорожці під проводом гетьмана Івана Сулими, знаходилася на правому високому березі Дніпра, якраз навпроти Кодацького порогу (нині с. Старі Кодаки південніше м. Дніпра). Її збудували відповідно до постанови сейму з метою перекрити вихід до Чорного моря і перешкодити втечам селян на

Запорожжя. Спорудженням фортеці керував французький інженер Гійом Левассер де Боплан. Це була земляна фортеця старогол-ландського типу - чотирикутник з виступаючими по кутах бастіонами. Споруду оточували високі вали і глибокий рів, через який біля воріт було перекинуто підйомний міст. У фортеці розташувався гарнізон із 200 німецьких найманців. Фортецю Кодак козаки руйнували кілька разів, а польська влада відбудовувала. Наприкінці 1630-х років її реконструкцією займався німецький інженер Фрідріх Геткант. За новим проєктом фортеця збільшилася втричі, поблизу також спорудили костел, православний храм і вартову вежу. Існує переказ, що коли відбудову фортеці завершили, коронний гетьман Станіслав Конецпольський особисто оглянув її укріплення. Після цього він з іронією спитав маловідомого тоді чигиринського сотника реєстрового козацтва, який його супроводжував: «Ну, як вам Кодак?». Дотепний, добре освічений сотник (а був це майбутній гетьман Богдан Хмельницький) миттєво відповів бездоганною латиною: «Manu facta manu distuo» («Руками створене руками руйнується»).

Повстанці громили шляхетські маєтки й запроваджували козацькі порядки. Відносини між реєстровим і нереєстровим козацтвом під час повстань складалися по-різному: від гострого збройного протистояння до підтримки. Доля козацьких ватажків здебільшого була трагічною: Івана Сулиму і Павла Бута (Павлюка) страчено у Варшаві; сліди Дмитра Гуні, якому вдалося вийти з оточення й відступити на Запорожжя, а згодом до Дону, далі загубилися; Яків Острянин, після невдалої битви під Лубнами, залишив повстанський табір, із групою козаків переправився через р. Сулу і відійшов на територію Слобідської України (з дозволу царського уряду козаки оселилися на Чугуївському городищі, нині м. Чугуїв), а за кілька років загинув у міжусобній сутичці.

Найбільші битви повстанців з коронним військом, яке очолив Станіслав По-тоцький, відбулися 1638 р. під Говтвою і Жовнином. Поразка повстанців дала змогу польській владі фактично продиктувати козакам умови миру. Їх викладено в «Ординації Війська Запорозького» 1638 р., написаній прихильниками політики «твердої руки»: реєстр знову зменшено до 6 тис., козаків позбавлено самоврядування (поставлено під владу польського комісара), суворо обмежено територію їхнього розселення, а самовільний рух на Запорожжя заборонено під загрозою смертної кари. Однак історики зауважили, що, забороняючи, влада фактично визнавала козаків окремим соціальним станом, який прагне контролювати певну територію. Так поступово, навіть через заборони, визрівали ознаки майбутньої Козацької держави.

Витяг із «Ординації Війська Запорозького» 1638 р.

• Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита визначила на своїй службі тільки 6 тисяч і які смирилися перед нами й Річчю Посполитою, ми встановлюємо таку військову організацію, згідно з постановою цього сейму.

• На місце старшого, який більше не буде [вибиратись] з-серед козаків, ми будемо ставити старшого комісара, від сейму до сейму, за рекомендацією гетьманів, - людину, яка була б народжена в шляхетському стані, у лицарській справі досвідчена, підтримувала б у війську лад, запобігала б усяким бунтам, була б справедлива до вбогих людей і з розпорядження гетьмана приходила б у той час і на призначене місце, де потребуватиме Річ Посполита. Він мусить бути приведений до присяги за такою формою:

• «Я, такий-то, присягаю Господу Богу, в Святій Трійці єдиному, що на цій посаді вірно і віддано буду служити найсвітлішому Владиславу IV, королю, моєму панові, його наступникам, королям польським, і Речі Посполитій, сваволю козацьку по моїй можливості буду заспокоювати, заздалегідь запобігати бунтам і про останні гетьмана коронного вчасно повідомляти, чинити справедливість потерпілим від козаків, а козакам кривд і несу-дових присудів не чинити. Буду додержуватися всіх вказівок і в усьому коритися наказам гетьмана. Так поможи мені, Боже, і його святі страждання». <...>

• Полки зі своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запорожжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарським переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалась по островах і звідти не чинила б походів на море. <...>

• Козаки реєстрові ніким не повинні бути обтяжені як щодо земель, так і особисто. Наші міщани, згідно зі старовинними правами й заборонами, не повинні ні самі вступати в козаки, ні втягати в це своїх синів, ні навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок під страхом кари з конфіскацією майна.

Шевчук В. Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI-XVIII століть: у 2 кн. Київ, 2019. Кн. 1. С. 692-694.

Визначте причини і схарактеризуйте перебіг козацьких повстань під керівництвом Івана Сулими, Павла Бута (Павлюка), Дмитра Гуні, Якова Острянина. Які нові риси характеризували ці повстання, порівняно з попередніми? Яким був їхній результат?

Історик Орест Субтельний, аналізуючи причини поразки козацьких повстань, писав: «<...> незважаючи на провідну роль козацтва у повстаннях, багато їх учасників були селянами <...> Вибухаючи, як правило, стихійно, ці повстання не були ретельно сплановані та не мали далекосяжних цілей. Крім бажання негайно помститися за кривди, ні козаки, ні селяни не мали уявлення про те, чого вони прагнуть. Попри свою величезну відвагу повстанці нерідко виявляли обмеженість і робили помилки у воєнних діях, оскільки селяни не бажали воювати поза межами своєї місцевості або під час сівби чи жнив. Непослідовність дій поглиблювалася соціально-економічними відмінностями у середовищі козацтва: не маючи чого втрачати, рядове козацтво, як правило, одразу йшло на повстання, в той час як заможна старшина частіше схилялася до переговорів, компромісів чи капітуляції. Однак, незважаючи на ці недоліки, кожне наступне повстання свідчило про зростання сили та військового досвіду повсталих. Збільшувалася їхня чисельність, удосконалювалася тактика, міцнішав зв’язок козацтва із селянами та справою оборони православ’я» (Субтельний О. Україна: історія / пер. з англ. Ю. І. Шевчука; вступ. ст. С. В. Куль-чицького. Київ, 1991. С. 110). Чи є вичерпними пояснення історика? Як ви гадаєте, яким би мав бути результат козацько-селянського повстання, щоби вважати його успішним? Запропонуйте свою версію розвитку історичних подій.

Постер до фільму «Тарас Трясило». Режисер П. Чардинін. 1926 р.

У 1920-х роках чималу популярність в Україні здобув німий фільм «Тарас Трясило», знятий на Одеській кінофабриці. Головні ролі в ньому зіграли славетні українські актори театру Леся Курбаса «Березіль» Амвросій Бучма та Наталія Ужвій. Згодом оригінал фільму загубився. Його вважали втраченим, аж поки в 1998 р. не знайшли в одному із французьких кіноархівів. Довідайтеся більше про цей або інші фільми про козацтво. За бажанням, спираючись на знання козацької історії XVI - першої половини XVII ст., запропонуйте свій сюжет для фільму. Опишіть його задум, зазначаючи ідею, дійових осіб та сюжетну лінію.

1. Укладіть хронологічну таблицю «Козацько-селянські повстання кінця XVI —

першої половини XVII століття». При цьому врахуйте ключові битви, угоди та інші події, пов’язані з козацькими виступами.

2. За картою опишіть перебіг козацько-селянських повстань 20—30-х років XVII ст. Окресліть регіони, охоплені повстаннями. Чому на цих теренах повстанці отримували підтримку місцевого населення?

3. Якими були результати козацько-селянських повстань? Визначте основні

положення Куруківської та Переяславської угод, «Ординації Війська Запорозького».

4. Поясніть, як козацько-селянські повстання сприяли чи перешкоджали пере

творенню козацтва на окремий соціальний стан.

5. Якими були основні вимоги козацьких повстанців? Які цінності вони відсто

ювали? Якими були відносини між реєстровими і нереєстровими козаками?

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Мудрий, Аркуша